Артроз І пальца стопы Hallux Rigidus

Hallux Rigidus
 




Захворювання, що супроводжується тугорухомістю та болями у великому пальці стопи. Розвивається внаслідок дегенерації хряща плюсне-фалангового
суглобу великого пальця стопи. Точна причина розвитку захворювання невідома, проте виділяється кілька основих факторів, які можуть призводити до старту хвороби.

 
1. Генетика

2. Травми

3. Тривале носіння взуття на високих підборах

4. Обмінні порушення (подагра, ревматологічні захворювання, порушення кровообігу та інше)




Основна локалізація - це так званий плюсне-фаланговий суглоб (ПФС), який знаходиться біля основи великого пальця. Суглобові поверхні кісток, які формують цей суглоб, вкриті тонким хрящем, який легко травмується, і, як наслідок, заміщується рубцем, який призводить до обмеження рухів в суглобі та болю. Чому це так важливо? Бо цей ПФС приймає найбезпосереднішу участь при ходьбі, особливо в момент відштовхування від землі. Відповідно коли рухи в цьому суглобі обмежені, людина більше навантажує сусідні - гомілково-стопний, колінний та кульшовий, які з часом починають боліти.

Тож ми впритул підійшли до важливої частини: які ж найголовніші симптоми hallux rigidus?

-біль при рухах в ПФС, особливо під час відштовхування від землі

-деформація суглобу

-поява натоптишів по підошвенній поверхні стопи

-набряк суглобу

-поява кісточки, яку часто плутають вальгусною деформацією.



Діагноз ставиться достатньо легко при сукупності скарг, данних огляду та рентгенографії. Звичайного рентгену цілком достатньо не тільки для підтвердження діагнозу, але й для встановлення стадії захворювання.





Існує три стадії захворювання і кожній з них притаманне своє лікування.



На першій стадії зміни хряща ще незначні, як і обмеження рухів в суглобі. Це той період, коли виправдані різноманітні неоперативні методики, як використання супінаторів, фізіотерапія (електростимуляція, ударно-хвильова терапія, теплові процедури), уколи гіалуронової кислоти
чи ін"єкції PRP в суглоб, кінезіотейпінг та інші методики. Дуже важливо розуміти, що таке лікування не може призвести до регресу захворювання, а лише загальмовує його, призводить до покращення симптомів.



Другій стадії притаманні більш виражені зміни хряща і формування кісткового шипа на тильній поверхні суглобу (так званий кістковий екзостоз), який травмує і хрящ, і м"які тканини. Практично всі методі з стадії 1 будуть слабко ефективними і даватимуть лише короткочасний результат.

Найбільш визнаним і ефективним методом лікування в даній стадії є операція. Методикою вибору є хейлектомія, при якій видаляються шипи та надмірні кісткові розростання, здійснюється ремоделювання суглобової поверхні, завдяки чому рухи в суглобі стають вільними
 й безболісними. Після оперативного лікування хворий має ходити два тижні в спеціальному взутті, реабілітаційний період триває до 4 тижнів.





Третя стадія характеризується вираженими важкими змінами в суглобу, практично повною його деформацією. Рухи в суглобі майже відсутні.



Лікування виключно оперативне, найкращі методики це артродез суглобу та ендопротезування.



Артродез ПФС на сьогоднішній день це "золотий стандарт" лікування при третій стадії Hallux Rigidus. Суть операцій полягає в моделюванні суглобової поверхні і фіксації суглобу в функціональному положенні. Результати операції чудові, реабілітаційний період триває до 6 тижнів, під час якого пацієнт ходить в спеціальному взутті, навантаження на ногу обмежені. Після цього хворий пересувається без будь яких обмежень, займається практично всіма видами спорту. Єдині обмеження після операції - це носіння підборів та заняття альпінізмом.


Ендопротезування являє собою видалення частини кісток ПФС та імплантацію штучних частин суглобу. Не дивлячись на надзвичайно успішні приклади протезування кульшових та колінних суглобів, протез ПФС має гірші функціональні результати, менший період роботи та має більший відсоток ускладнень, ніж попередня методика. Проте ендопротезування може бути виконано для людей похилого вікуз менш рухливим способом життя.